пʼятниця, 25 червня 2010 р.

Життя вдалося

Сеодня с одним таким человеком имела контакт, аж злость берёт. Ну откуда берутся такие люди, и их довольно много, которые считают, что если они обладают определёнными профессиональными навыками и знаниями, это как-то возвышает их над окружающими.
Особо в этом отличились всякие-разные программисты да мальчики из тех. поддержки.
Они считают, что если они знают, какую кнопочку нажать вот здесь или вот тут, то они чем-то лучше "этой блондинки" над которую можно снисходительно так посмотреть, а потом похихикать в курилке с таким же коллегой, истребляя остатки лёгких и как бы немного возвышаясь над ней.

Причём таким поведением обычно грешат не действительно полезные и незаменимые профессионалы, а все эти программисты и мальчики из техподдержки.
Они же выполняют только обслуживающую функцию, они - приложение к компьютеру и программам, с помощью которой как раз эта самая "глупая блондинка" и делает настоящую работу. Занимается творческой деятельностью, а не эта приставка к машине, которую можно выкинуть и заменить таким же, который кроме имени будет отличаться только фасоном рубашечки, никто даже этого не заметит.

Ещё такое же поведение часто встеряается у всяких как бы интеллигентов, для которых ты становишься человеком второго сорта, если не прочитала труды какого-нибудь малоизвестного давно сгнившего и забытого философа, а они - все в белом, значит.
Джерело

Ось так ми і живемо. Приставка до комп'ютера, яка окрім комп'ютера більше нікому не потрібна. Гадаєте, що це так? Забудьте. Насправді все значно простіше.
Мені завжди подобалися в цьому сенсі китайці, які роблять свою справу дуже дотошно, акуратно, а головне - непомітно. Коли ми говоримо про китайськ диво, про економічний ріст і можливості, завжди кажемо, от китайці молодці, бо можуть...

Багато коментарів було подано до цієї статті - можете перечитати, якщо хочете... Особисто мені і не смішно і не страшно. Людина хоче бути най-най-най.... В центрі всього, в центрі уваги, в центрі подій. Я навіть чув таку хорошу фразу "Як добре бути вільним". Справді хороша фраза, але в неї є малесенький підтекст. Що ти будеш робити з своєю волею? Можливо все не настільки радісно і красиво? Можливо воля - це просто спосіб довести цілому світові, що саме ти потрібен? Панове, зніміть маски... Ми на цьому світі потрібні від сили десятку людей. Я маю на увазі потрібні, в сенсі чуттєвому. Грошовий вимір (хочете - вважайте матеріальний) нас опутує тісніше і тісніше. Приходять на згадку слова з Біблії (можливо не точна фраза, головне суть) "нехай не знає лівиця твоя, що дає правиця". Древні справді мали та знали багато чого з того, про що ми не маємо жодного уявлення...

Щось я заговорився. Дається взнаки висока температура назовні, та бажання просто писати, не думаючи...

Отже, панове гвинтики і шурупчики... Ви є основою цієї системи, без вас її просто не існуватиме.

"Ми дуже подібні до цеглинок у мурі: кожний з нас має своє місце, хоч, може, воно видається малим у такому великому мурі. Але як тільки одна цеглина розкришиться чи впаде з свого місця, на долю інших починає припадати неспівмірний тягар, з'являються щілини, і вся стіна розхитується." Лорд Бейден Пауел. Засновник Скаутського Руху.

Немає коментарів: